Друга частина фоток з Гренландії зроблена Олімпусом мю770 СВ - не топиться і не розбивається.






Вид з літака


Перевертаючись, айсберг зачепив балон катамарану і розпоров його, утворивши дірку довжиною 7-8 см. А ми посередині фіорду. Мотор включений на повну потужність, дірка в балоні закривається рукою – тулимо до берегу. Руки періодично міняються, але міняй не міняй – вода за бортом 0 градусів. До берега йшли хвилин 20. На фотці катамаран з пробитим балоном.


Результати однієї з рибалок


Горілка і Ікра.


„Скользяки” лиж оббиті хутром тюленя.


Айсберг в хмарний день


З кожнем днем темний період ночі стає все довшим, щоб 21 вересня зрівнятися з світлим періодом, а ближче до зими почнеться полярна ніч.


На відливі прибережні айсберги осідають на землю. Море може відходити на сотні метрів, особливо у мілких затоках. По висоті, різниця між піком приливу і відливу сягає 1,5-2 метрів.


Тече річенька, невеличенька. Насправді – одна з найбільших річок в цій частині Гренландії. Річки тут короткі і маловодні – найчастіше спадають водопадами з високих гірських стін, витікаючи з дрібних озер і з під льодовиків. Рідше річки мають чітке русло – в першу чергу через відсутність пологих ділянок.


Льодова обстановка. Тут була кульмінаційна точка маршруту. Ми йшли в ту сторону.


А звідти ми прийшли, і туди нам вертатися.


Спроба автопортрета в калюжі.


В Гренландії не така багата флора, але гриби є. В одному з трекінгів ми наткнулися на сироїжки і щось схоже на наші підберезовики і бабки. Вирішили набрати грибів і зробити тушену картоплю. Як виявилось – справді були підберезовики, які росли надл карликовими березами, що майже не вирізнялися серед зарослей можу і чорниці. Тож виходить НАДберезовики.


Айсберг з оком


Вкрай несприятлива льодова обстановка. Катамарани ідуть один за одним. Мотори включені. Айсберги і лід розпихаються веслами і багром. Періодично виникає реальна загроза бути затиснутими між крупними айсбергами які рухаються один відносно одного. На відливі площа водяної поверхні стає меншою – іти майже неможливо. У відлив вимушені були кілька годин спати дрейфуючи затиснуті у льодах. Хід катамаранів також ускладнюється льодовою кіркою, якою за ніч прихопило фіорд – мабуть був мороз.


Робота команди веслами.


Пасматрітє налєва


Пасматрітє направа


Наскельні розписи древніх іннуітів (місцеві ескімоси)


Команди катамаранів „Азимут” і „Атлантик2”вдруге висаджуються на айсберг. На цей раз більш вдало – ніхто нічого не топить, айсберг витримує всіх. В програмі купання, фотографування, гра в дурня на роздягання.


За поворотом відкривається велика печера в айсбергу – катамаран Атлантик відправився ближче до входу.


Мотор не був вчасно виключений, катамаран чіпляє стелю печери мачтою, від удару вона падає – катамаран опиняється в печері під айсбергом. НІКОЛИ НЕ ПОВТОРЮЙТЕ ЦЬОГО. ЦЕ НЕЙМОВІРНО НЕБЕЗПЕЧНО.


О жизнь ти прекрасна, о ж.т.п., о є!


Пожований айсберг


В сонячний день з карнизів айсберги падають краплі, а то і течуть річки.


Рибацький домік на місці землянки іннуітів.


Виходимо з затоки у фіорд. По фіорду стелиться низький туман.


Спостерігаємо як інуіти ловлять рибу на драча – величезний тройний гачок. На блесну місцева форель не йде. Після доби тренувань с результатом 1 рибина на 2 рибаків, на ранок досягаємо кращого результату – 5 рибин за годину – техніка – велика справа!


Група велетенський айсбергів


Прохід під велетенською аркою.


Місцевий мох


Щось схоже на наші дзвоники.


Карликова верба


Якась видозмінена кульбаба.


Не знаю що, але з красивими крапельками.


Водоспад – витікає з великого озера.


Озеро


Мошкара – реальна проблема. Вас атакуватимуть в кожному місці на суші, яке не продувається вітром. Іннуіти здебільшого закривають обличчя москітними сітками – навіть є сувенірні бейсболки з сіткою.


Красива квіточка.


На моху біля водоспаду утворюються великі краплі.


Грін ленд


Знову місцеві жителі


Красива дірка в айсбергу.


Від білого часто просто різало очі – сонячні окуляри і крем проти загару – обов*язкові атрибути арктичної подорожі.


Автентична інуітська землянка.


Вікна робилися з якихось нутрощів.


Всередині кілька відсіків. В них оселялись на зиму сім*ї. Точніше пари. Поняття сім*ї у інуітів не було. Перед зимою чоловіки боролися за жінок і місце в хатинці вибиваючи ритми перед громадою на бубнах. Хто програв – ішов собі будувати зимівлю. В одній хаті жило 5-6 сімей. Довгими зимовими вечорами грали в гру – тушили свічку – і займалися хаотичним сексом. Перший проповідник (ЗабуЯкЗвати -) який приїхав шукати вікінгів але вимушений був хрестити інуітів боровся в першу чергу з цією грою, в другу – з шаманами. Боротьба з шаманами стала успішною, коли Датчани привезли сюди сучасні медичні технології. Шаманізм став враз не таким вже і потрібним. Білі – стали новими шаманами. Лідерство серед інуітів відсутнє як поняття. Всі громадські справи робляться як само собою розуміється, за що ніяких почестей не віддається.


Катамаран ловить велику хвилю проходячи над смичкою між двома айсбергами.


Вейл-вочінг – китів тут багато.


Похід на льодову шапку, який займає під 99% Гренландії.


Лід піддає і утворюються річки.


З водоспадиками.


Вода виточує блакитні тунелі в льодовій шапці.


Красивий захід сонця


Не хочу інтерпретувати цю картинку – хай буде просто підйомник у порту селища Тасілак.


Роберт Пероні – власник готеля і туристичного оператора – Ред Хауз. Легендарна особа – 11 переходів по Гренландії, в тому числі одиночка на 88 днів через найширшу частину „зеленого” острова, в тому числі перехід під час полярної ночі. Винахідник харчової суміші „Перонін” – яка використовується в космосі і екстремальному туризмі – повністю всмоктується в кров без участі шлунку – може розводитися з водою, вводитися ін*єкціями, або розсмоктуватися під язиком.